| 1891 г. |
—
|
У місті Харків на вулиці Петінскій, 15 інженером та підприємцем Миколою Федоровичем фон-Дітмаром (1865 – 1919) був заснований СЛЮСАРНО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАКЛАД (МАЙСТЕРНЯ/ПІДПРИЄМСТВО), що мав на оздоблені Гасовий (керосиновий) двигун потужністю 2 (дві) кінські сили. Майстерня налічувала 15 осіб працівників.
|
| 1899 г. |
—
|
Було встановлено новий Гасовий (керосиновий) двигун потужністю 4 (чотири) кінські сили, а у дворі майстерні вже розміщувалася КУЗНЯ, що мала 2 (два) горни. Ковалі виготовляли вироби – «пудовими» молотами вручну. Кількість працівників зросла до 25 осіб, а заклад був перейменований у «ТЕХНІЧНУ КОНТОРУ І МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД гірського інженера М.Ф. фон-Дітмара», що облаштовував артезіанські колодці та системи водозабезпечення, а також виготовляв бурові та вугледобувні інструменти. |
| 1910 г. |
—
|
М.Ф. фон-Дітмар придбав у місті Харків на вулиці Газовій, 4 (нині це вулиця Світло Шахтаря) ЧАВУННО-МІДНО-ЛИВАРНИЙ І МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД «РУСЬКИЙ СЛЮСАР». Кількість працівників вже 50 осіб. Продукція заводу - бурові інструменти, верстати та вишки, шахтні візки та вагонетки, лебідки, транспортери, крани, парові котли, труби, насоси, баки, банки а також чавунне і мідне лиття. |
| 1911 г. |
—
|
На «новому» заводі виробництво розширюється (механічний, котельний та чавунно-мідно-ливарний цехи модернізовані) – працює вже 140 осіб.
В «старих» майстернях (на вулиці Петінській, 15) залишилось і працювало механічне і ковальське виробництво (працювало близько 50 осіб).
|
1915 г. |
—
|
Розпочато випуск шахтарських бензинових ламп "Вольфа". Розширення виробництва – працює вже більше 300 осіб. До виготовляємої продукції додаються – військові замовлення (бо в 1914 році розпочалася так звана «імперіалістична війна»), в 1915 – 1917 роках вони складали до 80 % від виробничої програми Підприємства. |
| 1918 г. |
—
|
Підприємство – НАЦІОНАЛІЗОВАНО (як наслідок так званої «великої жовтневої соціалістичної революції») в ведення ХАРКІВСЬКОЇ ГУБЕРНСЬКОЇ РАДИ НАРОДНОГО ГОСПОДАРСТВА. . |
| 1919 г. |
—
|
Енергетичний кризис та відсутність палива (паливно-мастильних матеріалів (ПММ)) призупинило роботу майже всіх цехів Підприємства. Завод виконував тільки військові замовлення в незначній кількості. |
| 1921 г. |
—
|
Підприємство перейшло з ведення ХАРКІВСЬКОЇ ГУБЕРНСЬКОЇ РАДИ НАРОДНОГО ГОСПОДАРСТВА в підпорядкування ЦЕНТРАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ КАМ’ЯНО-ВУГІЛЬНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ і було включено в ОБ’ЄДНАННЯ "ДОНВУГІЛЛЯ". |
| 1922 г. |
—
|
Завод отримав власне ім’я - "СВІТЛО ШАХТАРЯ" (єдине на той час Підприємство, що випускало - шахтарські лампи). |
| 1938 г. |
—
|
Колектив підприємства вийшов переможцем у змаганні з Торезьким машинобудівним заводом і був удостоєний перехідного Червоного прапора НАРКОМТЯЖПРОМА. |
| 1939 г. |
—
|
Завод нагороджений найвищою Державною нагородою - орденом Леніна. |
| 1941 г. |
—
|
Евакуація заводу в Кемеровську область (Друга світова війна - місто Харків захоплене військами гітлерівської Німеччини). |
| 1943-1946 гг. |
—
|
Після визволення Харкова (серпень 1943 року) – розпочато відновлення зруйнованого підприємства, яке тривало до закінчення 1946 року. |
| 1952 г. |
—
|
Організація/створення на заводі СПЕЦІАЛЬНОГО КОНСТРУКТОРСЬКОГО БЮРО (СКБ). |
| 1955 г. |
—
|
Створено і вдосконалено вугільний комбайн для тонких пластів УКТ-1, призначений для одночасної зарубки, відбою вугілля і навантаження його на транспортер. |
| 1960 г. |
—
|
Завод освоїв випуск забійних скребкових і магістральних пластинчастих конвеєрів, освітлювальної апаратури. Почався експорт обладнання з маркою "Світло шахтаря" до Польщі, Чехословаччини, Угорщини, Болгарії, В'єтнаму. |
| 1976 г. |
—
|
Колектив почав серійний випуск нового базового скребкового конвеєра СП87П |
| 1978 г. |
—
|
Організовано/створено зразкову СКЛАДАЛЬНУ ДІЛЯНКУ в Ламповому цеху Підприємства. На виробництві впроваджені 27 прогресивних технологічних процесів. Організовано/створено 2 (дві) МЕХАНІЗАВАНІ ЛІНІЇ АВТОМАТИЧНОГО ЗВАРІВАННЯ РИШТАКІВ. |
| 1980 г. |
—
|
Половина вугілля, що видобувається в СРСР шахтним способом, доставлялася на поверхню конвеєрами виробництва заводу "Світло шахтаря". |
| 1982 г. |
—
|
Завод удостоєний срібної та бронзової медалей ВДНГ в місті москва. |
| 1990 г. |
—
|
Створено нові конвеєра зі збільшеною потужністю електродвигуна з 45-55 до 110 кВт (кіловат) і калібрами ланцюга 24 і 36 мм. (міліметрів). Розширено область їх застосування. Розпочато випуск скребкових перевантажувачів. |
| 1991 г. |
—
|
100-річчя з дня заснування заводу. |
| 1994-1996 гг. |
—
|
Проведено процес ПРИВАТИЗАЦІЇ підприємства. Як наслідок - створено ВІДКРИТЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "ХАРКІВСЬКИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД "СВІТЛО ШАХТАРЯ". |
| 1998-1999 гг. |
—
|
Розроблено та виготовлено ряд нових високопродуктивних конвеєрів для комплексно-механізованих лав, які успішно працюють на шахтах України, росії, білорусі, Казахстану.
|
| 1999 г. |
— |
Заводом виграний тендер між українськими і зарубіжними підприємствами на виготовлення потужного конвеєра типу СПЦ230. |
| 2000 г. |
—
|
Здійснено перехід від серійного виробництва однотипних конвеєрів і перевантажувачів до виготовлення продукції, що відповідає заданим гірничотехнічним умовам і індивідуальним вимогам конкретних замовників. Довжина скребкових конвеєрів збільшилася з 100-150 м. до 350-400 м., енергоозброєність зросла з 110-220 кВт до 800 кВт.
|
| 2001 г. |
— |
Завод вперше впровадив систему управління якістю продукції відповідно до вимог ДСТУ ISO 9001-2001. |
| 2008 г. |
— |
Завод підтвердив відповідність виготовлення продукції вимогам ДСТУ ISO 9001-2001. Сертифікат якості № UA2.003.03240-08. |
| 2005-2012 г. |
— |
Масштабне участь Підприємства в Міжнародних виставках України, росії, білорусі, Польщі, США. |
| 2011 г. |
— |
Перейменування Підприємства в ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "ХАРКІВСЬКИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД "СВІТЛО ШАХТАРЯ" (на виконання вимог законодавства України).ставках України, росії, білорусі, Польщі, США. |
| 2018 г. |
— |
Перейменування Підприємства в АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "ХАРКІВСЬКИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД "СВІТЛО ШАХТАРЯ" (на виконання вимог законодавства України). |
